Для визначення другого власного значення матриці та відповідного йому власного вектора можна скористатись ще одним способом, який називається методом вичерпування. Нехай маємо деяку матрицю
, елементами якої є дійсні числа, і нехай власні значення даної матриці впорядковані наступним чином:
.
Поряд з матрицею
, розглянемо ще одну матрицю
, де
– перше власне значення матриці
;
– відповідний власний вектор матриці
, розглядуваний як матриця-стовпець;
– власний ветор, явий відповідає власному значенню
транспонованої матриці до
, розглядуваний як матриця-рядок, причому вектори
та
нормовані таким чином, що їх скалярний добуток дорівнює одиниці:
![]()
В розгорнутому вигляді матриця
записується наступним чином:

Покажемо, що власні значення і власні вектори матриці
та
рівні, за винятком першого, замість якого появляється власне значення рівне нулю. Для цього, скористаємося асоціативною властивістю множення матриць та формулою (2). В результаті отримаємо:
![]()
Тобто
і відповідно нуль являється власним значенням матриці
.
Далі, при
, і враховуючи, що
, отримуємо:
![]()
Таким чином, для матриці
найбільшим по абсолютній величині є власне значення
. Для визначення
та відповідного йому власного вектора
, можна скористатись, наприклад, степеневим методом. Даний прийом називається методом вичерпування.
Власні значення матриці – приклад знаходження:
Для матриці
, що міститься нижче, знайти друге власне значення:
![]()
Виходячи з того, що метод вичерпування, при знаходженны другого власного значення вимагає, як власного значення номер один, так і відповідних йому власних векторів, як матриці
так і матриці
, то при використанні даного методу, необхідно паралельно з обчисленням послідовності ітерацій
(обчислювальний процес степеневого методу), обчислювати і послідовність ітерацій
. Для цього, в якості початкового наближення власних векторів, виберемо одиничний вектори
, задамо точність обчислень
, після чого побудуємо наступний ітераційний процес:

Таким чином, отримане на четвертій ітерації значення задовольняє заданій точності, тому
. Ділі, переходимо до знаходження значень елементів власних векторів. Для цього, достатньо пронормувати отримані вектори
та
:

Зауваження: для того, щоб нормувати вектор, необхідно знайти його модуль, і кожну координату розділити на нього.
Після того, як всі необхідні величини знайдено, переходимо до побудови матриці
:
![]()
Далі, для знаходження другого власного значення, задамо початкове наближення
та точність обчислень
, після чого, для знайденої матриці
, аналогічним чином, будуємо ітераційний процес:

Таким чином ми отримали друге власне значення заданої матриці
, тобто
.
