Категорія: SQL

Створення та використання зображень засобами SQL

Зображення (VIEW) є віртуальною таблицею, вміст якої визначається SQL запитом. Для користувача бази даних зображення виглядає як реальна таблиця, що складається з рядків і стовпців. Однак, на відміну від таблиці, зображення як сукупність значень в базі даних реально не існує. Рядки та стовпці даних, які користувач бачить з допомогою зображення, є результатами запиту, що лежить в його основі. SQL створює ілюзію зображення, привласнюючи йому ім’я, як таблиці, і зберігає його визначення в базі даних.

Коли СУБД зустрічає в інструкції SQL запиту, звернення до зображення, вона відшукує його визначення, збережене в базі даних. Потім СУБД перетворює запит, який посилається на зображення, в еквівалентний йому запит, який в свою чергу звертається до вихідних таблиць зображення і виконує його. Таким чином, СУБД створює ілюзію існування зображення у вигляді окремої таблиці і в той же час зберігає цілісність вихідних таблиць.

Якщо визначення зображення просте, то СУБД формує кожен рядок результуючої віртуальної таблиці при кожному зверненні до зображення, витягуючи дані з вихідних таблиць. Якщо ж визначення складне, СУБД виконує запит, що визначає зображення, і зберігає його результати в тимчасовій таблиці. З неї СУБД бере дані для формування результатів, при зверненні до даного зображення. Коли тимчасова таблиця стає непотрібною, СУБД видаляє її. Але незалежно від того, як саме СУБД виконує інрукцію, що є визначенням зображення, для користувача результат буде одним і тим же. SQL запит на вибірку даних із зображення здійснюється так само, як і на вибірку даних з реальної таблиці.

Використання індексів в таблицях бази даних

Що являє собою індекс? Індекс – це впорядкований вказівник на записи в таблиці.

Вказівник означає, що індекс містить значення одного або декількох полів в таблиці і адреси розміщення цих даних. Іншими словами, індекс складається з пар значень “значення поля” – “фізичне розміщення цього поля”. Таким чином, за значенням поля чи полів, які входять до індексу, за допомогою індексу можна швидко знайти те місце в таблиці, де розміщується запис, що містить це значення. Впорядкований – означає, що значення полів, які зберігаються в індексі, впорядковані.

Єдине, чому сприяють індекси – це прискорення пошуку запису за його індексованим полем (індексоване – те що входить до індексу). Пошук за допомогою індексу здійснюється в багато разів швидше, ніж при послідовному переборі всіх значень з таблиці.

Індекс не є частиною таблиці – це окремий об’єкт, пов’язаний з таблицею і іншими об’єктами бази даних. Це дуже важливий момент реалізації СУБД, що дозволяє відділити збереження інформації від її подання.

Введення обмежень в базах даних

В базі даних існують такі види обмежень:

Первинний ключ – PRIMARY KEY.
Унікальний ключ – UNIQUE KEY.
Зовнішній ключ – FOREIGN KEY – може включати автоматичні тригери ON UPDATE і ON DELETE; перевірки – CHECK.

Обмеження бази даних бувають двох типів – на основі одного поля і на основі декількох полів таблиці. Давайте розглянемо створення обмежень детальніше. Першим в описі загального синтаксису обмежень йде ключове слово[CONSTRAINT <Ім’я обмеження>]. Тут CONSTRAINT означає обмеження. Як бачите, все це взяте в квадратні дужки і, значить, необов’язкове. В базі даних не може бути два обмеження з однаковими іменами.

За допомогою ключового слова CONSTRAINT можна задавати ім’я створюваному обмеженню і у випадку використання синтаксису обмежень на основі одного поля, і у випадку обмежень на основі декількох полів.

Якщо не вказати ім’я для обмеження, СУБД автоматично згенерує його. Однак краще все ж явно назначити ім’я, щоб покращити читабельність схеми бази даних і мати можливість, в подальшому, видалити його.

Створення таблиці в базі даних

Перш ніж пиступити до розгляду SQL команди CREATE TABLE, розглянемо найбільш використовувані типи даних, які можуть приймати поля таблиці бази даних:

Тип	Опис
BLOB	Об’єкт, який зберігає дані великого обсягу, такі як графіка, текст і цифровий звук. Має декілька підтипів (sub_type), з яких найбільш використовуваним є 0: дані загального вигляду; 1: тексти. Підтип даних BLOB описується в їх контексті. Пам’ять під BLOB дані виділяється так званими сегментами. При оголошенні можна змінювати розмір сегмента, наприклад BLOB SEGMENT SIZE 1024. За замовчуванням розмір сегмента 80 байт.
CHAR(n); VARCHAR(n)	Рядок тексту фіксованої довжини (від 1 до 32767 байт). Визначає кількість знаків.
DECIMAL (<точність>, <масштаб>) NUMERIC (<точність>, <масштаб>)	Типи числових даних з фіксованими точністю і масштабом. Параметр <точність> (від 1 до 15) визначає загальну кількість цифр. <Масштаб> (від 1 до 15) визначає число цифр після коми. Повинно бути менше або дорівнює параметра <точність>. Розмір в пам’яті залежить від зазначеної точності.
DATE	Дата (включає також інформацію про час).
FLOAT	Дійсне число. 7 цифр точності. Займає 4 байта.
DOUBLE PRECISION	Дійсне число підвищеної точності. Для наукових обчислень: 15 цифр точності. Займає завжди 8 байт.
INTEGER	Ціле число від -2147483648 до 2147483648. Займає 4 байта.
SMALLINT	Ціле число від -32768 до 32767. Займає 2 байта.

Отже, з типами розібралися, приступимо до створення таблиь. В SQL для цього існує команда CREATE TABLE, яка має наступний синтаксис:

Створення бази даних засобами SQL

Для створення бази даних використовується оператор CREATE DATABASE, який має наступний синтаксис:

CREATE DATABASE “<ім’я файлу бази даних>”
[USER “<ім’я користувача>” [PASSWORD “<пароль>”]]
[PAGE_SIZE int]
[DEFAULT CHARACTER SET charset]

Якщо ви створюєте базу даних не на локальному комп’ютері, а на сервері, то необхідно в параметрі <ім’я файлу бази даних> вказати ім’я сервера. Також рекомендується в імені файлу використовувати тільки латинські букви, цифри та символ підкреслення. Даний файл зберігається з розширенням *.gdb.

Параметри USER і PASSWORD визначають користувача бази даних та його пароль. Користувач повинен існувати в списку облікових записів в базі даних безпеки на тому комп’ютері, де створюється база даних. Користувач з цим іменем стане власником створеної бази даних і матиме до неї необмежені повноваження з перегляду та зміни будь-яких даних і метаданих. Такими ж повноваженнями володіє і користувач SYSDBA.